- розметати
- —————————————————————————————розмета́тидієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
розметати
Смотреть что такое "розметати" в других словарях:
розметати — розмета/ю, розмета/єш і розмечу/, розме/чеш, док., перех. 1) Швидко або з силою розкидати що небудь у різні боки. || Зруйнувати, розвалити що небудь, кидаючи в різні боки його частини. || безос. || Рознести, розвіяти в різні боки (хмари, дим і т … Український тлумачний словник
розметати — раскідаць, разваліць … Старабеларускі лексікон
розметати — мечу, чеш, Пр. Розкидати, розкинути … Словник лемківскої говірки
про — (1) Предлог с вин. пад. 1. При обозначении лица или предмета, на который направлена чья л. речь, мысль, чувство о, об: И начяша князи про малое „се великое“ млъвити, а сами на себѣ крамолу ковати. 19. 1194: Святославъ позва братью свою въ Роговъ … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
бѣль — БѢЛ|Ь (4*), И с. собир. Беличий мех: дворъ жь кнѩжь разграбиша бещисленоѥ множьство злата и сребра кунами и бѣлью. ЛЛ 1377, 58 (1068); и повелѣ Володимеръ метати паволокы фофудью. и ѡрничѣ. бѣлъ. люде(м) Там же, 96 об. (1115); и повелѣ Володимеръ … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
величьство — ВЕЛИЧЬСТВ|О (150), А с. 1.Величина: что оубо Саоулоу поможе величьство и высота тѣла ѥго? (τὸ μέγεϑος) ГА XIII XIV, 81г; ˫Ависѩ звѣзда на западѣ... и бѣ величьство(м) паче ины(х) звѣздъ. ЛЛ 1377, 153 об. (1223); Тъ бѣ ѡ(т) кюринѣ иже в любвии. и… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
орьниць — ОРЬНИЦ|Ь (3*), А с. Вид ткани: тълстии. чьрнаго орницѧ свиты ѹчѧщены. УСт к. XII, 224; и повелѣ Володимеръ метати паволокы. фофудью и ѡрничѣ. бѣль. ЛЛ 1377, 96 об. (1115); и повелѣ Володимеръ рѣжючи паволокы. орници [в др. сп. орниче] бѣль.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
розвихрити — рю, риш, док., перех. Здійняти вихором. || Розтріпати, розметати в різні боки … Український тлумачний словник
розметаний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розметати. || розме/тано, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
розфуряти — яю, яєш, недок., зах. Розкидати, розметати … Український тлумачний словник
